Луцьке Євангеліє — пам'ятка галицько-волинської книгописної школи та пам'ятка української редакції церковнослов'янської мови XIV століття. Луцьке Євангеліє майже на два століття старше за Пересопницьке Євангеліє і вважається його предтечею. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів.

Належало свого часу Спаському Красносельському монастирю, що біля Луцька. Переписане, очевидно, у середині XIV століття. Опосередковано про це свідчить дарчий запис землі цьому монастиреві, який зробив у Л. Є. Порфирій Кирдієвич — онук Васька Кирдієвича; Порфирій Кирдієвич згадується в одній із грамот, датованій 1366.

Луцьке Євангеліє є повним апракосом, тобто це богослужбовий збірник, у котрому текст чотирьох Євангелій поділений на окремі пронумеровані цілісні частини — зачала, розташовані по порядку прочитування у святкові, недільні та будні дні під час богослужіння протягом року.

Євангеліє має сім заставок і майже 400 мальованих заголовних літер — ініціалів. Заставки: тератологічні (аркуші 1, 43, 89, 108, 154); плетінчасті (аркуш 205, зворот; 228). Ініціали (за Я. П. Запаском): тератологічні (184 одиниці), плетінчасті (139 од.), геометричні (із візантійських скобок, 46 од.).

У церковнослов'янському тексті пам'ятки відобразилася низка фонетичних рис української мови, зокрема вторинний (так званий «новий») «ѣ» («корѣнья»), збіг давніх «ы» та «і» («съ нымь», «тисячѣ»), «ѣ» > «і» («въ синѣ смертьнѣи»), чергування «у»—"в" («услѣдъ мене», «вчителю», «Вліты» («Улити»), «дѣла Аурамля»), «в» протетичний («къ вовьцямъ», «вученици») і вставний інтервокальний («легивонъ», «Фавуста»), приголосний «дж» («рожчьє», «дожчь»), «х» на місці «ф» («Хрола»), асимілятивні та дисимілятивні зміни приголосних («зборъ», «што»), збіг форм прийменників «съ» та «изъ» («ис нимь», «иствори», «не изблазниться») та ін.

Папір: Munken Lynx 115 г/м2 від Arctic Paper Munkedals AB (Швеція)
Обкладинка тверда: картон голландський 3 мм, шкірозамінник італійський, два види тиснення: сліпе та матова фольга.
Вага: 2570 г
Ідея проекту архімандрит Онуфрій (Куц), настоятель храму Пресвятої Параскеви у селі Ратнів Луцького району Волинської області.
Додрукарські роботи ТОВ «Видавництво «Горобець», директор Ганна Горобець
Оригінал-макет Володимир Гурович
Художник Володимир Клейменов
Науковий консультант Олена Гальченко
Додаток: підготовка тексту - архімандрит Онуфрій (Куц), архідиякон Зосима (Місто), Л. Приймачук
Редактори Емілія Куц, Анатолій Лясковський, Ольга Клейменова